Дизайн

Цитаты

|

Сучасні «ЦИТАТИ» на українських класиків

«ЦИТАТИ» - це репліки майстра на твори відомих українських класиків, які є у постійній експозиції музею. Образи, які запозичує Білоус, актуалізуються та втрачають свою ауру відсторонених від сучасності носіїв вічності. Серед обраних ним – Федір Кричевський, Анатоль Петрицький, Іван-Валентин Задорожний, Сергій Світославський, народна картина «Козак Мамай», скульптура «Самсон», Микола Пимоненко, Олександр Мурашко та інші класики. Після перегляду живопису Миколи Білоуса відвідувачі можуть побачити експозицію музею й знайти ці класичні твори.

Микола Білоус вважає, що цитати допоможуть заново прочитати національну мистецьку спадщину й зв’язати традицію й сучасність.Виставка «Цитати» пройде у рамках ініційованої у 2009 році Національним художнім музеєм співпраці з сучасними художниками та промоції українського актуального мистецтва у традиційному музеї.

Куратор проекту – завідуюча відділом мистецтва XX-XXI століття Національного художнього музею України Оксана Баршинова зазначає, що існує така думка, мовляв, сучасне мистецтво відірвано й стоїть окремо само по собі. «Але я вважаю, що це не так. Актуальне мистецтво дуже поєднано з минулим і є органічним етапом розвитку традиції українського мистецтва в цілому», – підкреслює пані Баршинова.

Виставка Миколи Білоуса «Цитати» проходила у рамках ініційованої Національним художнім музеєм України співпраці з сучасними художниками та промоції українського актуального мистецтва у традиційному музеї. У фокусі нашої уваги – зіткнення усталеної традиції та творчого бачення сьогодення, що створює лінії напруги між різними періодами вітчизняного мистецтва.

Ідея проекту Миколи Білоуса «Цитати» виникла завдяки специфічній зацікавленості саме цього художника у безкінечній циркуляції образів у полі культури. У цьому відношенні особливо благодатним ґрунтом є колекція Національного художнього музею України, де твори українських митців ХУІІІ – ХХ століть дозволяють розкрити фундаментальний принцип культури – спадковість та безперервність традиції за рахунок інтерпретації спадщини попередників.

Микола Білоус віднайшов своєрідну художню мову, що стала результатом роздумів з приводу можливих перспектив актуального мистецтва. Його попередні проекти були пов’язані з високою класикою кінематографа – як художнього, так і документального («Людина з кіноапаратом», 2008, «Як починалося місто», 2009, «Нестерпна легкість буття», 2010, та ін., всі – в галереї ЦЕХ). Звернення до кінематографа, зумовлене прагненням опертися на певний прообраз, органічно привело до серійності, живописної «розкадровки», позбавленої, проте, будь-якої розповідності. Відправною точкою живопису Миколи Білоуса стало аналітичне прагнення до використання та переосмислення вже знайденої у кінокадрі композиції та характеру освітлення, виявлення найбільш узагальнених форм з можливістю їхнього наступного абстрагування. Причому, завданням своїм він бачив досягнення яскравого, плакатно лаконічного образу, який не спрощує, а активізує першообраз.

Працюючи над проектом «Цитати», Білоус застосовує віднайдену ним манеру для зняття індивідуальності окремих майстрів і надання вибудoваному ним ряду творів характеру однотипного «фільму». Актуальний живопис постає як трансляція ідей із застосуванням живописних технологій, технічний засіб, подібний до фотоапарату чи відеокамери, що диктує свої правила та технічні параметри. Білоус володіє універсальним прийомом, що є засобом фільтрації потужного потоку образів, якими в даному випадку виступають шедеври із музейної збірки, вивільняє зображення від інформаційних «шумів», виділяє головне, розраховане на миттєве сприйняття. Таким шляхом свого часу прямував улюблений художник Білоуса Рой Ліхтенштейн, зірка поп-арту, який в зрілі роки перейшов до освоєння у своїй «коміксній» манері класики історії світового мистецтва. Ліхтенштейн стверджував, що, копіюючи полотна майстрів модернізму, він руйнує їх і так «вивільняє своє мистецтво». Образи, які запозичує Білоус з експозиції Національного художнього музею, втрачають свою ауру відсторонених від сучасності носіїв вічності. Серед обраних ним – Федір Кричевський, Анатоль Петрицький, Іван-Валентин Задорожний, Сергій Світославський, народна картина «Козак Мамай», скульптура «Самсон», Микола Пимоненко, Олександр Мурашко та інші класики. Ключем до розуміння проекту є робота Галини Бородай «Пам’яті Олексія Венеціанова», у якій безпосередня цитата з твору російського художника першої половини ХІХ століття розчиняється в медитативній тиші седнівського пейзажу, де автопортрет включено до зображення, де немає чіткої межі між сучасним і давно минулим.

Микола Білоус отримав фундаментальну академічну освіту, стажувався в Європі, викладав фахові художні дисципліни в профільному виші, і вироблення власної художньої мови є підсумком його роздумів над долею живопису в ХХ столітті. Тому до участі в проекті залучено молодих мистецтвознавців, студентів 5 курсу Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, з висловлювань яких склалася «паралельна лінія» проекту – текстові рефлексії на візуальні цитати Білоуса.

Виставка Миколи Білоуса «Цитати» заторкує надзвичайно актуальні для сьогоднішньої української культури проблеми новогопрочитання національної мистецької спадщини, вибудовування зв’язків між традицією та сучасністю. Актуальний живопис, незважаючи на спрощення, розрахунок на цілісне миттєве сприйняття, яскравий колорит відсилає до найважливішої, первинної функції мистецтва, важливої в усі часи його розвитку, – змусити розглядати, вглядатися, концентруватися, а значить, перебувати в полі дії справжнього художнього переживання.

Оксана Баршинова,
куратор проекту

У рамках підготовки проекту «Цитати» для студентів-п'ятикурсників факультету теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури було організовано зустріч з Миколою Білоусом. Результатом бесіди з художником стали невеликі тексти, у яких відбилося бачення молодими фахівцями творчості Білоуса та його місця в сучасному українському мистецтві. Уривки з них ми наводимо нижче. 

Роботи Миколи Білоуса аскетичні, від них віє відчуженням. Полотна не апелюють до почуттів глядачів, не вимагають їхнього емоційного відгуку, вони живуть кольоровими об’ємними формами у своїх площинах, не прагнучи їх покинути, повністю заповнюючи їх. Аскетизм простежується і у виборі автором колірної палітри. Білоус використовує базові, основні кольори, які, безумовно, виконують свою функцію: передають живе, вібруюче страждання, пристрасть, відчай, екзальтацію, порив, але в лаконічній формі викладу.
Микола Білоус – відлюдник, сучасний Гоген, котрий одного разу вирішив поставити на карту все перед невідомістю, вибором нового шляху. Він невпевнений, він сумнівається, але йде власним шляхом. І результати не змушують себе чекати: мистецтво Білоуса стоїть осторонь, не співставлене і не порівняне з творчістю будь-кого з українських сучасних художників, не вписується в заумно-безглузді проекти кураторів.

Кристина Замостянова

Лучшее за неделю

Похожие материалы

КОММЕНТАРИИ (0)

Для возможности комментировать, пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь